Кирило Серебренніков знайшов, що сказати про свого спонсора, але малодушно мовчить про війну в Україні. / Фото: Колаж: Сьогодні
Притча у язицех під назвою "хороші росіяни" отримала новий імпульс для витончених образ серед творчої інтелігенції. Причому "підгоріло" одразу з обох боків – і в Росії, і в Україні. Місце пожежі те саме – Фейсбук.
"Не бийте Рому – він добрий"
Усю інтелігентську рать збудила промова Кирила Серебреннікова на Каннському кінофестивалі, де він представляв свій фільм "Дружина Чайковського". Режисер закликав зняти санкції з мільярдера Романа Абрамовича, які були застосовані після нападу Росії на Україну:
Роман Абрамович допоміг багатьом незалежним російським фільмам. Він багато зробив для незалежного російського мистецтва. Він дуже багато зробив для сучасного мистецтва загалом. Він дуже багато зробив для мене, особисто підтримуючи мене у дуже тяжкі часи…
При цьому жодного слова про Україну, якщо не рахувати вигук "Нєт войнє!" російською мовою, щоб у залі ніхто нічого не зрозумів. Та й про яку війну Серебренніков сказав – він не пояснив.
Ну, і "срачі" прилетіли!
Російські інтелігенти схрестили… шпателі
Ось один з яскравих постів росіянки Юлії Мучник з теле/кінотусовки, яка інтелігентно "напхала" Серебреннікову, пригадавши йому "гріхи молодості" (зв'язок із Прилепіним та Сурковим):
Це один із десятків, а то й сотень постів, що розлетілися лавиною по фейсбуках. І тут не менш цікавими є коментарі, за якими можна дисертацію писати. На тему: "Рефлексія російської інтелігенції XXI століття на власну безпорадність і боягузтво".
Як завжди, всі розділилися на два табори:
- Тьху на Серебреннікова, підлого труса (пост вище).
- Зрозуміти та пробачити (коментарі нижче):
Українські інтелігенти: "Його Маріуполь – Абрамович"
У нашої творчої інтелігенції, звісно, свої "наративи" та доводи щодо ситуації із Серебренніковим.
Наприклад, коли відомий український журналіст Леонід Швець репоснув той самий спіч Юлії Мучник, захисників "хороших росіян" у коментарях не виявилося.
Наші інтелігенти, коли тема так чи інакше стосується війни в Україні, особливо не рефлексують, а б'ють без жалю. Врізали і Серебреннікову:
Задушити у собі "левіафанчика"
Користуючись нагодою, помудрую і я, хоч до інтелігенції мені далеко і довго.
Чому Серебренніков здувся?
Реміксуючи метафору ще одного російського режисера Звягінцева: Серебренніков ніяк не може задушити у собі "левіафанчика", який часто псує талановитих творців. А пристрасть цього внутрішнього монстреня – гроші та комфортне життя.
Виправдання ж носії "левіафанчиків" собі давно вигадали і сліпо вірять у нього – мовляв, не за себе прошу, а заради творчості. Що стосується Абрамовича – для кіно…
Ну, і звісно, поріг боягузтва. У Росії за останні 20 років його щільно втоптали у підлогу. Там страхові немає перешкод. Він змушує тремтіти навіть найталановитіших і найвільніших духом. А ті, хто не тремтять, змушені тікати, сідати у в'язницю чи "здуватись".
Прощавай, Кирило. Ти БУВ талановитим режисером. І свій вибір зробив.
P.S.
Я недаремно згадав іншого російського режисера Андрія Звягінцева у контексті Серебреннікова. Особисто для мене до війни вони були приблизно на одній полиці кіносприйняття – безумовні таланти. Але Звягінцев не здувся.
Наразі режисер "Левіафана" проходить реабілітацію після півторамісячної штучної коми, спричиненої коронавірусом. Тож він довго мовчав. А тиждень тому Звягінцев дав інтерв'ю Антону Долину, в якому прозвучала фраза про російських творців і війну в Україні, і вона багато про що говорить:
Я бачив одне інтерв'ю, в Росії взяте в одного артиста... І всі 40 хвилин він всіляко уникав прямої відповіді на запитання, посилаючись на те, що в геополітиці нічого не розуміє.
Навіщо треба щось розуміти в політиці, коли Маріуполь просто розбомблений вщент?! Ти, молодий чоловік, який може зайти в YouTube і подивитися цю картину, ти просто повіриш кожному кадру, кожному слову.
У цих багатоповерхових будинках не мешкають ці, як їх, "нацики". Це просто неймовірна брехня – пускати ракети та сіяти бомби по житлових кварталах і називати це денацифікацією!