Віталій Салій розповів про складнощі акторської професії / Фото: прес-служба телеканалу "Україна"
На знімальному майданчику Віталій Салій розповів про нову роль і зізнався, з якими складнощами зіткнувся під час карантину.
Раніше актор Євген Григор'єв розповів про заробітки на карантині.
Віталію, чим вас зацікавив серіал "Клятва лікаря"?
По-перше, у мене трохи проєктів, пов'язаних саме з професією лікаря. Тому мені вже сам по собі цікавий такий досвід.
По-друге, режисер Денис Тарасов – мій давній товариш. Ми знайомі ще з університету. Мені було дуже цікаво попрацювати з ним в черговий раз. До того ж у нас чудова команда і гідний сценарій. Так що все склалося. (усміхнувся.)
Деякі актори говорять: "Я навіть не дивлюся свої ролі". А інші, навпаки, вважають, що важливо проводити аналіз і помічати помилки. Ви аналізуєте свої роботи?
Хоча після закінчення вузу ми отримуємо диплом, в якому написано – "актор театру і кіно", але одна з проблем акторського навчання полягає в тому, що нас зовсім не вчать працювати з кадром. Тому з перших зйомок важливо дивитися проєкти, в яких береш участь, і працювати над помилками. Інакше такий досвід ніде і ніколи не отримаєш.
Але це не означає, що після кожного кадру я біжу до монітора. Однозначно ні. Є якісь ключові сцени, які мені потім цікаво проаналізувати: чи співпадає те, що я побачу на екрані, з моїм внутрішнім поданням про персонажа.
Ваша дружина теж актриса. Ви з нею можете критикувати роботи одне одного чи вважаєте, що у кожного з вас своє бачення того чи іншого персонажа?
Ми обговорюємо ролі, але нечасто, тому що я люблю все, що робить моя дружина. Куди цікавіше помічати моменти, коли ти можеш привнести щось нове в образ персонажа. Тобто в більшості випадків ми звертаємо увагу на якісь деталі, що взаємозбагачують. А такої категоричності, щоб ми могли сказати одне одному: "Так не роби", – немає.
На кого схожий характером син – на маму чи на тата, і в чому це проявляється?
Він такий собі маленький зліпок, в якому є щось і від мене, і від моєї дружини, і від наших родичів. Аня з акторської династії. Її батьки, тітка, дідусь і прабабуся пов'язані з театром. І у сина проявляються, наприклад, риси Аніного дідуся, якого я не знав.
Що для вас головне у вихованні сина?
Дружба. Мені важливо, щоб він залишався другом. Довіряв і відчував, що будь-якої секунди може чим завгодно поділитися з нами.
Ясна річ, що це не вседозволеність, і є якісь рамки, але сам настрій наших взаємин – саме дружба.
Як заповнювали час на карантині? Чи не з'явилося бажання зайнятися чимось новим, наприклад, завести блог на YouTube і ділитися важливими деталями акторської професії?
Коли з'являється час, який можна провести з сім'єю і відпочити, то не хочеться проміняти його на щось інше. Тому всі чотири місяці я був з рідними і кайфував, нічого не роблячи. Ми з Анею могли собі це дозволити, тому що у нас була фінансова подушка.
Хоча ми ніколи не відкладали гроші, тому що зазвичай тої ж миті витрачаємо все на пригоди і подорожі. Але нам пощастило, у нас дивом виявився невеликий запас. Ми змогли цим часом сповна насолодитися.
А якби не було грошей, я не знаю, як би тоді відповідав на ваше запитання. Через прийняті заборони дуже багато моїх колег виявилися в абсолютно моторошній ситуації. У такій ситуації, природно, не будеш радіти вимушеному затишшю.
Якщо скласти головні поняття людського буття, ви могли б назвати себе щасливою людиною? Чого вам не вистачає для відчуття повного щастя?
Оскільки ми з Анею живемо в різних містах, то я не бачив свою сім'ю вже чотири місяці. Через перекриття кордонів на дорогу тепер йде кілька діб. У мене зйомки і театр у Києві, у дружини – в Пітері. Тому відстань для нас – найбільша проблема. Якби придумали телепортатор, щоб я за одну секунду міг опинитися поруч з Анею і сином, тоді б я став абсолютно щасливою людиною.
Тим часом актриса Ліза Зайцева дала пораду тим, хто у стосунках з абьюзером.