Андрій Бєдняков показав жахливі кадри з Маріуполя / Фото: instagram.com/biedniakov
За час війни Росії проти України Андрій Бєдняков втратив не лише батьківський дім, а й маму. Наразі телеведучий переживає непростий період, як і мільйони українців. Проте він намагається триматися.
У Instagram Бєдняков опублікував відео, яке днями зняли місцеві жителі у блокадному Маріуполі. У кадрі можна побачити наслідки "русского міра": зруйновані будинки та вулиці, вщент знищену інфраструктуру.
Також зірка "Орла та решки" пригадав один зі своїх останніх приїздів у рідне місто. За його словами, з 2014 року Маріуполь та його мешканці кардинально змінилися. Люди стали патріотичнішими. Але наразі місто перетворилося на примару та розруху і все через цинічних та вбивчих рашистів.
Від мого рідного міста практично нічого не залишилося. Не було, мабуть, і години, щоб я не думав про Маріуполь. Я дуже часто приїжджав у місто і бачив, як воно змінювалося. Але найбільше мінялися люди. В один із останніх приїздів ми з друзями стояли вночі біля Драмтеатру і говорили про те, як змінилися люди. Яка крута молодь. Скільки патріотів стало в місті. Як змінився настрій людей з 2014-го. Але їх прийшли "рятувати". Кинули свій "рятувальний круг" практично на все місто. Кинули його на Драмтеатр. Кинули на мою школу. Кинули на мій будинок, де я жив. Кинули на Палац культури, де я працював. Кинули на стадіон, куди я приходив із батьками, – поділився ведучий.
Андрій Бєдняков, як і всі українці, продовжує вірити в наших хоробрих захисників, які вже який день поспіль боронять місто від окупантів, тому що Маріуполь – це Україна.
Незважаючи на все це, там залишилися воїни, які продовжують боротися за наше місто. За нашу землю і за нашу територію. Низький уклін кожному та кожній із вас! Знайте: вся Україна молиться. Про вас знає весь світ! Я, як і мільйони українців, дуже чекаю на деблокаду. Допомогти виїхати людям та допомогти нашим воїнам, – додав телеведучий.
Нагадаємо після смерті мами Андрій Бєдняков дав дуже цінну пораду фанатам. Окрім того, він показав цинічну реакцію рашистів на втрату найріднішої для нього людини.