Пісня "Маріуполь", від якої волосся дибки – в РФ за допомогою Розенбаума винайдено новий вид пропаганди

"Шансоньє" Олександр Дадалі написав гидку пісню, яку для розкрутки подали як "новий хіт Розенбаума". / Фото: Колаж: Сьогодні

У ніч проти 5 червня в Андрія Макаревича стався когнітивний дисонанс. Причому він був такий сильний, що лідер "Машини часу" взяв телефон і набрав Олександра Розенбаума. Після чого зробив такий пост у Фейсбук:

Фейки стають більш токсичними. Натрапив у мережі на пісню – О. Розенбаум, "Маріуполь". З перших рядків розумію – не він (хоча співак дуже старається під нього.) Жахлива, бездарно написана агітка. Не витримав, зателефонував до Сашка. Його подиву не було меж.

Той самий пост Макаревича та коментарі місцевої інтелігенції з приводу Розенбаума та пісні "Маріуполь".

Цікаво, що у Макаревича закриті коментарі для простих обивателів, тільки для друзів-товаришів, тому там коментів небагато. Натомість є відомі особи, які обговорюють новий вид російської пропаганди. Серед них, наприклад, Михайло Козирєв і Максим Леонідов.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Люди з кола Макаревича натякають, що Розенбаум останнім часом змінив риторику.

Про що пісня "Маріуполь", яку нібито співає Розенбаум

З огляду на те, що сам Олександр Розенбаум ще в березні підтримав так звану спецоперацію, здавалося б – чого ви сіпаєтеся, милі інтелігенти дикої країни? Все ж логічно.

Але якщо послухати цю пісню, від неї волосся дибки – і вибух мозку (якщо, звичайно, він є). Чайник у Розенбаума, можливо, і протік, але не настільки ж?!

Це якийсь концентрат російського шовінізму під соусом блатного шансону. І зараз воно активно поширюється у соцмережах.

Ми не ставимо це відео, тому що це у чистому вигляді розпалювання ненависті та ворожнечі. Опублікуємо лише кілька текстових фрагментів "пісеньки":

Мариуполь в руинах у моря,
Жрет мой город упоротых свора.
Им бы сдаться – живыми остаться,
Но решили, подохнув, кусаться...

Ну и что? Вы кому доказали?
Города и людей растерзали.
Легион сатанистов надменных –
Слизь героев для вас незабвенных...

Горсть примеров история знала -
Сколько раз вас Москва обнуляла.
В Альбионе сопели и ждали,
Вас опять нам назло размножали…

И не быть никогда Украине
Для России сестрой и в помине.
Украина – всегда ее дочка,
И на этом, запомните, точка…

Бесноватый ярится и лает –
Мама дочку домой забирает…

Хто насправді автор та виконавець пісні

Власне, діють старі методи пропаганди, але під новим соусом. Зараз у РФ тренд такий: вони намагаються вульгарний бруд і жорстокість "оббілити" ім'ям талановитих творців. Нехай і в минулому, але Розенбаум таки поет. І, на щастя, як виявилося, на такі "висери" не здатний.

Якщо уважно поритися в інтернетах (що ми й зробили), виявляється, що цей витвір не має жодного стосунку до автора "Вальса-Бостон". Цю так звану пісню написав якийсь Олександр Дадалі – так званий шансоньє із Таганрога, який живе у Кропоткіні на Кубані. Але чому він у своїй пісні називає Маріуполь "моє місто"?

Мабуть, тому ж, чому Росія вважає Україну своєю (цей "секрет Полішинеля" буде розкритий у постскриптумі)…

Як повідомляє сайт "Блатата" (а хто ж іще писатиме про цього диво-автора?), Олександру Дадалі 51 рік, він композитор, автор пісень та співак. Навчався на зооінженера (та чи довчився?). Музичну освіту здобув в армії у прискореному режимі (це помітно). Тривалий час працював музикантом у ресторані. Шансоньє, як зазначено в його автобіографії, став, "бо вирішив: а чим я гірший за інших?"

Справді! Просто подивіться на цю благородну фізіономію:

Олександр Дадалі – "шансоньє" з Таганрога, який раптом вирішив, що Маріуполь – його місто. Фото: blatata.com

Але і це ще не всі витівки "музичних пропагандистів". Співає цю пісню, написану в середині квітня, не автор, а якийсь Сергій Івненко – тому що його голос нагадує тембр Олександра Розенбаума. Отже, можна впарити халтуру і підписати відомим ім'ям.

P.S.

Загалом, все логічно: який народ – такі й пісні для нього. Ненависть, заздрість, злість, запарені на брехні, – у кожному рядку. Цими висівками їх годують. Цим вони харчуються. Звідси і прагнення забрати, зґвалтувати, вбити… Але їхньою мовою це називається "спасєніє".

Бог пробачить... Але це не точно.